| А Бог дарував мені вчительську долю.
Не ту, що гладенька; не ту, що по полю.
Між квітів пахучих стежиною в’ється,
З краплини роси тобі щиро сміється.
Не ту, що байдужа; не ту, що не знає,
Де мрія дитяча по світу блукає…
А ту, що у серці пташиною б’ється
І перед лихом ніколи не гнеться.
Таку, що не спинеш, не скажеш: доволі…
Бо вчитель — це сцена, де є усі ролі.
І кожну не грати, а нею прожити,
І душу дитячу у щастя зліпити,
Любов’ю горіти, на мить не згасати,
Якщо й не вдалося навчити літати.
Весь світ пелюстковий до ніг пригорнути,
Щоб радість відчути — Людиною бути.
У тому вся суть: не для себе прожити,
А когось хоч трішки навчити любити,
Побігти в ромашки по літньому полю…
Спасибі, Господь, за учительську долю.
[ Добавить новость ]
Власний особистий і педагогічний портрет
|
Кожна людина, яка б вона цілеспрямована, сильна не була, прагне до досконалості, до краси. Їй потрібне те життєдайне джерело, яке б наповнювало душу енергією, розум – мудрістю, а життя – красою. Тому саме мистецтво слова є тим пензликом з яскравою фарбою, що якнайкраще замальовує сумні моменти нашого життя. Адже завдяки літературі ми можемо сміятися і плакати над долею улюблених героїв, зачитуватися натхненними поетичними рядками… До цієї краси ми, вчителі, повинні залучати своїх учнів та вихованців.
Навчання у школі складне… Іноді воно викликає захоплення і цікавість, іноді сльози і обурення. Тому моїм завданням є навчити дітей відтворювати навколишній світ, творчо мислити, уявляти, розвивати почуття доброзичливості, а також позбуватись негативних емоцій та переживань.
Робота вчителя складна. Як садівник доглядає молоді саджанці , так і я допомагаю учням тягнутися до світла знань, бо вірю, що вони виростуть мудрими і творчими, здатними утверджувати і примножувати добро.
Особистим прикладом, поведінкою, способом життя намагаюсь побудувати такі взаємовідносини у шкільному колективі, щоб кожна дитина відчула свою значущість, потрібність, адже кожен учень – це унікальна особистість із своїми перевагами та недоліками. Не примушувати, а переконувати; не керувати, а організовувати; не обмежувати, а надавати свободу вибору – ось моє професійне кредо.
Мої вихованці є моїми однодумцями, вони – творці власних життєвих успіхів і перемог. Вчителем зарубіжної літератури в Верхноланнівській ЗОШ І-ІІ ст. працюю 17 років.
У народі кажуть, що педагогом треба народитися. Особливо це стосується вчителя літератури. Бути ним без покликання і таланту неможливо. Адже для успішного керівництва словесною діяльністю школярів вчитель повинен сам добре володіти майстерністю слова, добре знати теорію і методику свого предмета.
Тому я ніколи не зупиняюсь на досягнутому, стараюсь відповідати сучасності та змінам у системі реформування освіти, намагаюсь бути прикладом для дітей в усьому. Творчого учня виховує лише творчий учитель.
|
| |